logo
МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ
   
   
   

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

ГАЛЕРЕЯ


Експозиція проекту, Галерея "Дзиґа"
 

1. Володимир Топій (UA)
"Без назви"
об'єкт

Чим є любов... Взаємопорозуміння один в одного...,шукання сенсу в другому..., бажання втікнути від себе...
Таємнича цілісність освячена всесвітнім на вічність... незмінна, хитка, приносяча радість але і смуток... вдень і вночі тимчасово і постійно, яка обдаровує ще більшою свободою ніж ми могли би сподіватись, більшою ніж ми можемо описати, збагнути чи висловити...

 
2. Павел Корбус (PL)
Protestsong /Пісняпротест "Декілька Простих Слів Іноземною Мовою"
відео-перформанс , 2016 

Я бажаю всім нам миру та кохання в місці надлишкової напруги, турбулентності та пертурбації. В трохи простодушній манері я співаю пісню про кохання. Я кохаю одного араба, але сам я з міста, що на півдні Польщі. Ми боремося за своє місце у цьому багатонаціональному та багатошаровому світі. Я не впевнений, що ця пісня гарна, але я мушу співати свої “Декілька Простих Слів Іноземною Мовою”, сповнених емоціями та часточкою самоіронії. І будьте певні, що останній поцілунок щирий і найбільш відчутий.

 

3. Михайло Барабаш (UA)
"Три є запорукою утримання від падіння"
інсталяція

Тіло може впасти…
Людина може «впасти»….
Невидиме може втримати…
Те що ми можемо відчути може затримати…
Три це Одне…
Одне це Любов…
Любов може забезпечити рівновагу…
балансування тіла…
Крихкого балансування між опорою й прірвою…
між життям та смертю…
буттям та небуттям…

 
4. Володимир Костирко (UA)
"Родинні історії"
об’єкт

Цей об’єкт виник в результаті, як мені здає ся, рефлексій над пам’яттю. Або в наслідок роздумів над відкритістю пам’яті, чи у висліді того, як пам’ять реконструює колись почуте. Об’єкт складає ся з двох частин і двох історій. Ці в дитинстві почуті невірогідні, або неймовірні історії в інтеракції з уявою зконструювали в моїй пам’яті певні уявлення. Ці уявлення й стали інспірацією для певних образів у згаданому об’єкті.
Перша частина – це малюнок на полотні під назвою “ Так пан Влодко пропонував панні Марії-Магдалені руку і серце”. Під виглядом колажу намальовано три зображення: нібито портрет панни Марії-Магдалени, нібито портрет пана Влодка і нібито подію під час якої пан Влодко тримає пістолет у руці, а панна Марія-Магдалена в устах. Описаний малюнок є ілюстрацією почутої історії про моїх бабу і діда. Ця історія була пов’язана з дорадянським часом, тобто з іншою епохою. З епохою, яка в моїй уяві була іншим світом. То був світ в якому все було можливе... В ньому розповіді функціонували, як слова в пісні, як кадри в фільмі, як факти в типу типовій біографії репрезентанта поп-культури...
Друга частина об’єкта – це два артефакти, але чотири зображення. Ця частина нав’язує до історії дідового брата, а точніше до пам’яті про дідового брата Романа. Він був художником і це власне йому мій тато приписує авторство цих артефактів. Помер Роман на Кульпаркові ше до мого народження. Родина не зберегла після нього ніц, окрім спогадів... Один із спогадів – це історія про його шлюб. Про шлюб, який не відбувся, бо коли Роман нібито приїхав до церкви, його типу наречена вінчала ся з кимось іншим...
Ці артефакти – це досить прецензійно виконані на фільці чорного кольору двосторонні трафаретні зображення:

  • аверс – портрет типу гуцулки і реверс – типу персоніфікація любові.
  • аверс – портрет типу гуцула і реверс – типу персоніфікація любові.
 
5. Авія Вис (IL) та Яелі Ґабріели (IL)
"плювок"
відео, 2013

Відео “плювок” зображує повторювану дію того, що виглядає як безцільна, непотрібна машина, що знецінює свою власну дію. Ми вживили несправність в її операційну систему, тому час від часу вона заклинює. Це могла б бути розмова про життя як нескінченну машину народження та смерті, процес, який ми б радше хотіли бачити лінійним, спрямованим до певної цілі, а насправді ми напомацки блукаємо в темряві, щоб віднайти суть та не спроможні цього зробити як правило.
Божественна сутність захована у світі за численними екранами, масками, зразками, ми сподіваємось і наша головна ціль виявити справжню суть реального як чисте божественне. Хоча, ця духовна праця настільки напружена, що впоратися з нею ми не в змозі. Це схоже на сумне здирництво у всій цій сублімованій ідеї. Дух функціонує тут як субстанція «смислу життя», і процес її безперервного вироблення та поглинання поєднує нас з чимось огидним. Скло, що відділяє нас від камери та від глядача є демонстрацією того, що реальність замаскована. Вкинутий туди дух функціонує як інший замаскований рівень, другий екран.

 
6. Патрик Ружицький (PL)
"Мантрична фортеця, збудована з сувою мови"

перформанс, Інсталяція

Zajmuje mnie miłość, ponieważ jest ona napędem ludzkiej myśli spragnionej bycia wobec człowieka indywidualnego – forma pusta go nie przejmuje. Od momentu krzyku dziecka w stronę rodzica z pokoju obok, ujawnia się potrzeba istnienia określonego, akceptowanego, dostrzeżonego. Z czasem sytuacja się wyrównuje, kiedy krzyk dziecka przemienia się w słowo, w subtelny gest, a ono nie chce już relacji w swoją stronę, lecz pragnie tego samego w drugą, dla „drugiego”.  Wstydliwe odepchnięcie ust matki i nie
pochwycenie dłoni ojca, powoduje zwrócenie się w stronę człowieka takiego samego, równie malutkiej dłoni, i równie malutkich ustek. Oczka błyszczące, naiwnie wypatrują dla siebie własnego policzka, symulując czułość matki. Geściki, rysuneczki, warkoczyki, serduszka, strzałeczki, czerwień i czerwień – królestwo koloru, szaleństwo. Podglądanie, śledzenie, zaczepianie, skradzione pocałunki, zawieszone punkty wyznaczone linią wzroku, spocone rączki, bicie serduszka i wstydzik. Stópki do środeczka, paluszek chwyta paluszek, i myśli przy jedzeniu, że aż z ust coś wypada.

 

7. Віталій Шупляк (UA) "LOVE", перформанс

 
 

 

 

 



 

 

 

 

 

 

© art association NURT