logo
МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ
   
   
   

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

САКРАЛЬНИЙ ПРОСТІР 2013


У страсний тиждень у Львові розпочинався Мистецький проект «Сакральний Простір». Основна ідея проекту – пошук Бога засобами сучасного мистецтва.
Проект тривав в часі Великодніх Святкувань за східним стилем 1-17 травня 2013 року.
Молоді митці з України та Польщі представили сакральні твори, виражені у формах інсталяцій, живопису, скульптури, відео-арту, виконали електронну месу для хору та влаштували семінар на тему «сучасного релігійного мистецтва».

Програма:

  1. Візуальна частина – 1-17 травня –  виставка творів візуального мистецтва (Галерея «Дзиґа» (27 квітня-8 травня), Музей Ідей (1-17 травня));
  2. Музична частина – 16 травня – концерт, що презентував освоєння актуальних стильових новацій у сфері релігійної та сакральної музики, зокрема: виконання електронної меси для хору та електроніки польського композитора Боґуслава Шеффера «Мissa elettronica», виконавці Ансамбль сучасної музики «ConstantY» UA, координатор Остап Мануляк (Храм Св. Лазаря);
  3. Теоретична частина – 16 травня – семінар та дискусія присвячена проблемі сакрального та «релігійного мистецтва». На ньому виступили: Михайло Барабаш UA – «Українсько-Польський мистецький проект «Сакральний простір». Мета, завдання, проблематика», Лукаш Мужин PL – «Релігія та мистецтво нових медіа» (в приміщені Богословсько-філосовського факультету Українського Католицького Університету (вул. Хуторівка 35а).

 

Хрест чи не найбільш вживаний та зловживаний символ. Ним знаменувались святі діла та оправдувались огидні злочини. В пост-секулярну епоху, коли цілковито стерлась межа між світським та сакральним (коли цінності збереглись радше на рівні особи, ніж певної суспільної групи), знаки та символи почали нове існування, цілковито окремішнє від їх попереднього (первісного чи набутого) значення. У цій беззмістовності символів хрест може існувати як математичний знак плюс, або ж як нацистська свастика, або як розпростерте тіло чи позначка на плеєрі “додати звук”. Хрест перестав бути хрестом? Чи може несподівано знову віднайшовся?
Можливо монітор варто розглядати як лампу, жарівку, котра дає світло. Трохи інше світло... Виглядає на те, що саме світло ще не втратило свого символічного, сказати б “сакрального” значення. Тоді чи не є світло єдиним можливим середовищем де ще може розвинутись нове, щире, безпосереднє сакральне мистецтво? Гра світла чи гра зі світлом? “Гра” як сакральна категорія. Свята гра... здається ми повертаємось до барокового світосприйняття через theatrum sacrum.

Маркіян Філевич

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© art association NURT